Інструментальні методи діагностики

7

У сімейній медицині важлива роль при визначенні захворювання відводиться діагностичним процедурам, які не займають багато часу і не вимагають застосування високотехнологічного обладнання. Це дозволяє в коротші терміни розпочати місцеву й медикаментозну терапію і попередити розвиток ускладнень. До таких методів належать:

Вимірювання артеріального тиску – рутинний метод обстеження, незамінний для будь­-якого лікаря. У комплексі з іншими методами обстеження дає можливість оцінити стан серцево­-судинної системи, стежити за змінами, контролювати ефективність лікування артеріальної гіпертензії тощо.

Аускульта́ція – метод дослідження, що полягає у вислухуванні звукових явищ, які виникають в організмі людини. Аускультація здійснюється за допомогою спеціальних інструментів – стетоскопу та фонендоскопу. Цей метод важливий для дослідження стану легенів, серця й судин та діагностики їх захворювань. Незважаючи на простоту методу, він дає дуже багато просто необхідної інформації для лікаря, дуже допомагає своєчасній постановці діагнозу, дає можливість вчасно розпочати лікування, а в низці випадків – і врятувати життя.

Фарингоскопія – візуальний огляд слизової оболонки глотки. Проводиться за допомогою спеціального пристрою, що дає можливість під яскравим освітленням ретельно оглянути слизову оболонку та за необхідності провести забір матеріалу для бактеріологічного дослідження. Ця процедура виконується, якщо пацієнта турбує біль, відчуття першіння в горлі, кашель, нежить, порушене носове дихання. За наявності такого симптомокомплексу фарингоскопія є стандартним методом обстеження, дає можливість лікарю візуалізувати ознаки та характер запалення, виявити пошкодження, сторонні предмети, новоутворення тощо.

Риноскопія – метод дослідження порожнини носа. Дослідження виконується за допомогою риноскопу з підсвіткою та носових дзеркал. Метод дає можливість оцінити стан слизової носових ходів та носоглотки, виявити причини порушення носового дихання. Частіше проводиться разом з фарингоскопією, що дає можливість комплексно оцінити стан хворого.

Отоскопія – огляд зовнішнього слухового проходу й барабанної перетинки, а за відсутності останньої або наявності прориву в ній – також і барабанної порожнини. Проводиться за допомогою отоскопу, пристрою, з яким можна отримати збільшені та чіткі зображення, що дають можливість правильно оцінювати стан зовнішнього та середнього вуха, а отже, і застосовувати належну терапію.

Офтальмоскопія – дослідження очного дна. Її роблять за допомогою офтальмоскопу – круглого увігнутого дзеркала з отвором посередині. Ця діагностична процедура дає лікареві надзвичайно цінну інформацію не тільки про стан органа зору, а й організму в цілому. Адже як частина центральної нервової системи око не залишається осторонь патологічних процесів, що протікають в організмі, – він реагує на них змінами своїх структур. Офтальмоскопія дозволяє побачити внутрішні оболонки очного яблука – сітківку та судинну оболонку, а також артерії та вени сітківки, диск очного нерва. Будь­-які зміни, відхилення від норми, виявлені при дослідженні очного дна, про щось говорять фахівцю. Наприклад, по картині змінених кровоносних судин певною мірою можна судити про стан усієї судинної системи організму, а по змінах зорового нерва – і про захворювання самого нерва, і про патологічні процеси, що протікають у центральній нервовій системі. У деяких випадках тільки офтальмоскопія дозволяє виявити захворювання, при якому, крім змін на очному дні, відсутні будь-­які загальні симптоми. Це стосується, зокрема, такої серйозної патології як арахноїдит і деяких пухлин головного мозку. Ось чому всі, хто страждає на серцево­-судинні, ендокринні захворювання, порушення обміну речовин, захворювання центральної нервової системи, повинні періодично проходити дослідження очного дна.

Лабораторна діагностика

Комп’ютерна томографія

УЗ-діагностика